ЄвроКривбас: Повернення історії в українську пам’ять. Інтерв’ю з Анною Паленчук
Новий погляд на промислове минуле: «ЄвроКривбас» розкриває європейську спадщину Дніпропетровщини
На завершальному етапі XVII Одеського міжнародного кінофестивалю, що цього року проходив у Києві, відбулася прем’єра стрічки «ЄвроКривбас». Цей документальний фільм занурює глядача у маловідомі сторінки історії Дніпропетровщини кінця XIX – початку XX століть, досліджуючи значний вплив європейських інвестицій та підприємництва на розвиток регіону. Картина розвінчує нав’язану російську версію історії, висвітлюючи внесок бельгійських, французьких, британських, німецьких та польських промисловців й інженерів, які понад століття тому стали рушійною силою індустріалізації Дніпра, Кривого Рогу та Кам’янського.
«ЄвроКривбас» є логічним продовженням роботи над стрічкою «ЄвроДонбас» (2022), яка вже привернула увагу до європейської спадщини Донецької та Луганської областей. Режисер Корній Грицюк, який продюсував новий фільм, разом із режисерками Анною Паленчук та Мариною Ткачук, досліджує глибинні зв’язки України з Європою, що сягають корінням у минуле.
Відкриваючи забуті історії: пошук нащадків та унікальність Кам’янського
В інтерв’ю Анна Паленчук поділилася подробицями створення фільму, наголосивши на успішному пошуку нащадків європейських підприємців у Канаді, Польщі та Німеччині. Це стало ключовим елементом, що дозволило відтворити живу історію людей, які розбудовували індустріальний центр України. Паленчук також підкреслила унікальність Кам’янського, міста з надзвичайно збереженою європейською архітектурною спадщиною, яке, на її думку, заслуговує на включення до туристичних маршрутів.
Ідея «ЄвроКривбасу» виникла ще під час роботи над «ЄвроДонбасом». Успіх попереднього фільму, що поєднував архівні матеріали, анімацію та свідчення експертів, надихнув команду на нове дослідження. Поштовхом до конкретної роботи над «ЄвроКривбасом» стала вулична виставка, присвячена європейській спадщині Донбасу, організована за сприяння ЮНЕСКО. Планування виставки у Дніпрі призвело до глибшого занурення в історію міста, яке виявилося настільки масштабним, що потребувало окремого кінематографічного висвітлення.
«Ми побачили, що масштаб європейської присутності та її впливу на розвиток Дніпра та всього регіону виявився настільки значним, що це вже була історія для окремого документального фільму», – зазначає Паленчук.
Під час роботи над стрічкою Анна Паленчук зробила кілька вагомих відкриттів. Особливе захоплення викликала постать Олександра Поля, якого вона назвала «степовим Колумбом» за його візіонерство у розкритті промислового потенціалу Криворіжжя та залученні європейських інвесторів. Поле як приклад наполегливості та цілеспрямованості також справив значне враження.
Місто Кам’янське стало ще одним відкриттям. Його архітектурна спадщина, зокрема пов’язана з бельгійською присутністю, вразила режисерку. Наявність живої католицької громади та старовинного костелу свідчить про тривалу культурну присутність. Паленчук висловила надію, що Кам’янське згодом стане вагомим туристичним магнітом.
Важливим аспектом роботи стало залучення професіоналів: істориків, дослідників, консультантів, а також місцевих активістів. Цінною була співпраця з Дніпропетровським національним історичним музеєм імені Дмитра Яворницького, а також з експертами, такими як Антон Лягуша, Ігор Кочергін, Максим Кавун та Наталія Супрун. Особливу роль відіграли міжнародні контакти: архів менонітів у Вінніпезі надав унікальні матеріали, а професор Бруно де Кордьє з Гентського університету допомагав із пошуком та верифікацією інформації в бельгійських архівах. Посол Бельгії в Україні Люк Якобс також виступив спікером, поділившись багаторічними дослідженнями бельгійської присутності в Україні.
Найбільше Паленчук вразила і засмутила байдужість до збереження архітектурної спадщини, особливо серед молоді. Вона закликає глядачів сприймати міський простір глибше, ставлячи запитання про історію будівель та людей, які їх створювали.
Надзвичайно зворушливим моментом стало налагодження зв’язку з нащадками європейців, які свого часу мешкали та працювали в Україні. Фільм показує історії Вернера Тевса з Канади, нащадка німців-менонітів, який вважає Україну своєю історичною батьківщиною, та польського героя, чиї пращури познайомилися в Кам’янському. Ці історії демонструють, як пам’ять про Україну зберігається крізь покоління.
Паленчук впевнена, що європейців на Дніпропетровщину привабив величезний економічний потенціал, багатство залізної руди та можливості для розвитку промисловості. Вона бачить паралелі з сучасністю, вважаючи, що Україна знову перебуває на порозі масштабних європейських інвестицій та співпраці, особливо в контексті майбутньої повоєнної відбудови.
Створення фільму під час повномасштабної війни додало особливих викликів. Як прифронтовий регіон, Дніпропетровщина вимагала суворого дотримання правил безпеки. Один з інцидентів, коли готель, заброньований для знімальної групи, постраждав від обстрілу, нагадав про близькість війни.
Головний висновок, зроблений режисеркою, полягає у глибшому розумінні підприємницького духу Дніпра, який виник завдяки необхідності починати з нуля, залучати інвестиції, взаємодіяти з різними культурами та перетворювати ідеї на успішні проєкти.
Робота над «ЄвроКривбасом» не обмежується виходом фільму. За підтримки Міжнародного фонду «Відродження» готується просвітницька кампанія, яка включатиме покази, стратегічні сесії та розширену вуличну виставку. Також створюється цифровий архів європейської спадщини, щоб зробити зібрані матеріали доступними для дослідників та широкої громадськості.
Команда планує продовжити дослідження, створивши документальний фільм «ЄвроТаврія», який висвітлить європейську присутність на півдні України. Це логічний крок у розкритті тривалої історії України як частини європейського простору.
