Стоячий гімн: Україна прозвучала в серці Нью-Йорка.

Гімн України прозвучав на сцені Метрополітен-опери

Несподівана підтримка з Нью-Йорка

У знаменитій Метрополітен-опері Нью-Йорка, перед початком показу опери Джузеппе Верді “Макбет”, пролунав Державний гімн України. Цей акт солідарності відбувся на тлі триваючої агресії Росії проти України, демонструючи непохитну підтримку українському народу з боку одного з найпрестижніших культурних закладів світу.

Генеральний директор Метрополітен-опери Пітер Гелб, звертаючись до публіки, наголосив на важливості підтримки України. “З моменту жорстокого та незаконного вторгнення Росії в Україну Метрополітен-опера твердо стоїть на боці України у її боротьбі за свободу та справедливість,” – заявив Гелб. Він підкреслив, що зараз, коли Україна зазнає безперервних атак, підтримка з боку світової спільноти є вкрай необхідною. На знак солідарності, Гелб запропонував присутнім підвестися під час виконання українського гімну.

Оркестр Метрополітен-Опера під диригуванням Янніка Незе-Сегена виконав національний гімн, а глядачі, що заповнили зал, слухали його стоячи. Цей момент став не лише виявом поваги до України, але й потужним символом єдності та підтримки в часи випробувань.

Враження від несподіваного виступу

Свідком цієї події став дизайнер та стиліст Кевін Герцог з Нью-Йорка, який прибув на виставу. Він описав атмосферу, що панувала в залі: “Який приємний сюрприз і яка неймовірна честь — стати свідком такого сміливого вияву підтримки України сьогодні ввечері в Метрополітен-опері.”

Герцог розповів про емоції, що охопили публіку: “Почулися схвильовані вигуки, а потім — характерний шурхіт: сотні людей одночасно підвелися зі своїх місць.” Він згадав про несподіваний момент, коли на чверті виконання гімну пролунав чоловічий голос, що почав підспівувати. “Люди навколо почали озиратися, намагаючись зрозуміти, кому належить цей голос, але мені так і не вдалося його знайти. Чоловік, безумовно, був чудовим співаком; це був виступ, гідний сцени Метрополітен-опери — нехай і нерепетируваний та загадковий.”

Для Герцога цей епізод став свідченням того, як спільні моменти можуть об’єднувати людей: “Можливо, з віком я став сентиментальнішим, але мені здалося, що це був один із тих рідкісних моментів, коли відмінності між нами зникають, і залишається лише те, що нас об’єднує — наша людяність.”

Цей виступ став яскравим прикладом того, як мистецтво може виступати як потужний засіб вираження підтримки та єдності, нагадуючи про цінності свободи та справедливості на глобальній арені.