Нові системи водопостачання на Дніпропетровщині виходять на фінальний етап: яке обладнання визначає надійність мережі

На півдні Дніпропетровщини Агентство відновлення завершує будівництво двох систем водопостачання та водовідведення, які забезпечать водою майже 30 тисяч людей у 49 населених пунктах. Перший об’єкт уже був готовий на 99%, другий — на 87%, а завершення будівництва заплановано на жовтень. Але запуск — це лише початок: від обладнання станцій і того, як його обслуговуватимуть, залежить, чи буде вода в кранах через рік і через десять років.

Що будують і чому система — це не лише труби

Перша система розрахована приблизно на 18 тисяч людей у 35 населених пунктах. Її серце — насосно-фільтрувальна станція потужністю 1 500 м³ на добу, а також новий водогін і каналізаційні мережі. Друга система для 14 населених пунктів, де живе близько 11 тисяч мешканців, включає насосно-фільтрувальну станцію на 1 000 м³ на добу, мережі водопостачання, каналізації та каналізаційну насосну станцію.

Для сільських громад ці об’єкти стануть найскладнішою інженерною інфраструктурою, яку вони будь-коли мали. Насосно-фільтрувальна станція — це не просто насос біля свердловини, а технологічний ланцюг із фільтрів, промивних ліній, резервуарів чистої води, насосів і автоматики. Кожна ланка має свою арматуру, і відмова будь-якої з них зупиняє весь ланцюг.

Насосно-фільтрувальна станція: арматура, що працює щодня

На фільтрувальних станціях запірна арматура працює значно інтенсивніше, ніж на мережі. Під час кожної промивки фільтрів оператори перемикають кілька ліній: перекривають подачу, відкривають скидання, запускають зворотний потік. Тут зазвичай стоять дискові затвори з приводами, які за добу можуть відпрацювати кілька циклів. Якщо затвор на лінії промивки не закривається до кінця, частина брудної промивної води потрапляє в резервуар чистої води. Результат: погані аналізи, зупинка подачі, дезінфекція резервуара і кілька днів підвезення води цистернами для громади, яка щойно отримала водогін.

Інша частина станції — обв’язка насосів і резервуарів чистої води, де працюють засувки для води з обгумованим клином і внутрішнім епоксидним покриттям. Вони дають змогу вивести з роботи окремий насос чи резервуар для ремонту, не зупиняючи станцію повністю. Їх перемикають рідше, ніж затвори на фільтрах, але саме тому про них легко забути: засувку, яку місяцями не рухали, в аварійній ситуації може заклинити, і тоді для заміни одного насоса доведеться зупиняти подачу всім 35 населеним пунктам.

Мережа: що вирішує масштаб аварії

На розподільчих мережах сільських громад головне завдання арматури — локалізувати аварію. Населені пункти розташовані далеко один від одного, і без правильно розміщених секційних засувок порив на ділянці між двома селами залишає без води всіх споживачів далі за течією. Тому вже в перші місяці роботи громадам варто звірити реальне розміщення колодязів зі схемою, отриманою від підрядника.

Водовідведення: КНС, про яку згадують лише під час аварії

Друга система включає каналізаційну насосну станцію, і для неї діють зовсім інші правила. Стоки містять пісок, волокна і побутове сміття, тому арматура на КНС зношується швидше, а її відмова має неприємніші наслідки, ніж на водопроводі. Якщо засувку на напірній лінії не вдається перекрити під час аварії, стоки виходять на рельєф або в підвали, а громада отримує екологічну проблему на додачу до технічної.

Для нової КНС критично важливо з першого дня мати графік огляду решіток, насосів і арматури та план дій на випадок знеструмлення. Каналізаційна станція без резервного живлення під час тривалого відключення світла переповнюється значно швидше, ніж водопровідна мережа втрачає тиск.

Резервне живлення і передача в експлуатацію

Досвід інших водогонів показує, що завершення будівництва ще не означає подачу води. Магістральний водогін «Запоріжжя — Томаківка — Марганець» добудували наприкінці лютого, але понад три місяці він чекав визначення балансоутримувача і забезпечення постійною напругою. Тому питання, хто експлуатуватиме нові станції, звідки братиме персонал і як працюватиме система під час відключень, варто вирішувати до запуску, а не після нього.

Держава окремо наголошує на цьому: у межах Планів стійкості реалізується 29 проєктів водопостачання у 14 областях, і пріоритетом названо автономне водопостачання та резервне енергоживлення водоканалів. Для невеликих громад це означає, що генератор і налагоджена автоматика перемикання на насосно-фільтрувальній станції потрібні не менше, ніж самі фільтри.

Що варто зробити громадам після запуску

Нові системи на Дніпропетровщині можуть стати прикладом того, як громади отримують сучасне водопостачання, але лише за умови, що вони готові його експлуатувати. У перші місяці роботи варто скласти повний реєстр арматури станцій і мережі з прив’язкою до схеми, запровадити графік планового перемикання засувок і затворів, перевірити роботу станцій під навантаженням від генератора та сформувати запас ущільнень і комплектуючих. Операторів варто навчити діяти під час промивки фільтрів, аварій на мережі та відключень світла. Кілька планових годин на місяць обходяться значно дешевше, ніж доба без води для 49 населених пунктів.