Наталія Валевська: Від “Шансу” до глибоких роздумів про життя

Українська співачка Наталія Валевська, яка вперше заявила про себе у 2005 році, здобувши перемогу в телевізійному проєкті “Шанс”, відтоді пройшла значний шлях у шоу-бізнесі. Її кар’єра відзначена спробами представити Україну на “Євробаченні”, здобуттям зіркового статусу та переживанням непростих життєвих випробувань. Сьогодні Валевська є невід’ємною частиною українського музичного простору.

В ексклюзивному інтерв’ю співачка поділилася роздумами про відмову від участі в національних відборах на “Євробачення”, вражаючі подарунки, які, на жаль, були викрадені, пережиту крадіжку в аеропорту, а також про глибоку внутрішню трансформацію та роздуми про усиновлення дітей. Вона також згадала про видатних особистостей української сцени, зокрема Кузьму Скрябіна, Наталію Могилевську та Ігоря Кондратюка.

Спогади про Кузьму та непрості уроки

Розмірковуючи про спадщину Кузьми Скрябіна, якого почали цінувати особливо після його трагічної загибелі, Валевська згадує його як людину, що щиро вірила в її талант та надавала значну підтримку на початкових етапах кар’єри. “Андрій був надзвичайно щирим, мав прекрасне почуття гумору, а його “підколки” та сарказм створювали особливу атмосферу”, – ділиться співачка.

Валевська зізнається, що шкодує про відмову від співпраці з Кузьмою над дуетом. “Забракло сміливості відвести Андрія вбік і пояснити, що відбувається. У результаті просто відмовилася від дуету, не пояснивши йому справжньої причини. Сьогодні шкодую про це, адже Андрій вважав мене другом”, – каже вона. Незважаючи на це, співачка досі виконує одну з його пісень, “Вода в огонь”, як величезну честь.

Спогади про спільне дозвілля під час знімання програми “Шанс” у Єгипті передають дух невимушеності та творчості. “Відпочивали, жартували, співали українських пісень багатоголоссям. Це були справжня творча атмосфера, у якій усі почувалися вільно. Андрій завжди був душею компанії…” – згадує Валевська, додаючи курйозний епізод про розгромлений готельний номер наступного ранку, який досі викликає усмішку.

Про професійні образи та зміни у колег

Наталія Валевська також розповіла про випадок, коли відомий народний артист, запрошений на її ювілейний концерт, відмовив, пославшись на зайнятість, але в особистому повідомленні директору вказав на потужну рекламу концерту. “Я відповіла: “Упс, напевно, це повідомлення було не для мене”. Він, очевидно, був шокований ситуацією, але одразу нічого не відповів і не почав виправдовуватися”, – згадує співачка. Втім, артист згодом вибачився на сцені, і відтоді вони добре товаришують.

Стосовно стосунків з Наталією Могилевською, Валевська зазначила, що, на її думку, це дві різні людини. “Згодом вона почала їздити до ашрамів, займатися йогою, різними практиками, працювати над своїм внутрішнім світом. І мені здається, що зараз Наталя сповнена любові. Вона дуже змінилася”, – коментує Валевська. Попри початкову неприємність від того, що знайома людина могла не привітатися, співачка навчилася філософськи сприймати такі ситуації, наголошуючи на важливості взаємної поваги. Зустріч на проєкті “Співають всі” підтвердила теплоту стосунків: “Наталя тепло мене зустріла, ми фотографувалися, обіймалися”.

“Євробачення” – тільки за гроші?

Двічі пройшовши до фіналу національного відбору на “Євробачення”, Валевська не брала участі в конкурсі. Вона пояснює це небажанням витрачати час на “підводні камені, скандали й негатив”. “Краще буду творити”, – заявляє вона. Співачка також зазначила, що участь у “Євробаченні” пов’язана зі значними фінансовими інвестиціями, які можуть стати тягарем. “Хіба що станеться диво: прийдуть, покладуть гроші й скажуть: “Наталю, ми все підготували, вам залишилося лише записати пісню та представити країну”. Тоді, можливо, я погоджуся”, – додає вона.

Дорогоцінні подарунки та моменти з життя

Найдорожчі подарунки Валевська отримувала на свій 30-й ювілей: золоті прикраси, перлину та каблучку з діамантом. Проте, на жаль, ці цінні речі були викрадені в аеропорту. “Тоді я зрозуміла, наскільки тимчасовою може бути матеріальна цінність”, – зізнається співачка, підкреслюючи, що їй було шкода не стільки прикрас, скільки вкладеної в них любові.

Найбільш цінні для неї подарунки – нематеріальні. Вона згадує про концерти для військових, зокрема про Сергія, який дарував їй дерев’яну карту України. Особливе враження на співачку справив випадок, коли військовий, що страждав від проблем з ногами, на сцені під час танцю відкинув милиці і танцював без них. “Коли пісня закінчилася, він повернувся до зали вже без милиць. Це шокувало і мене, і глядачів”, – розповідає Валевська.

Особисті межі та внутрішнє зцілення

Щодо стосунків з колишнім чоловіком, співачка підтвердила, що квартира, придбана за сприяння Ігоря Кондратюка, залишається у її власності. Валевська вдячна за можливість мати власну оселю.

Розмірковуючи про прощення, Валевська зазначає, що пробачити – не означає знову впустити людину у своє життя. Вона навчилася захищати свої особисті межі, відразу заявляючи: “Стоп, зі мною так не можна”.

Найбільш болюча тема для Валевської – втрата ненароджених дітей. Вона змогла пережити цей досвід завдяки часу, психологічним практикам, підтримці близьких та духовенству. “Одним із найдієвіших інструментів для мене стало створення місця пам’яті”, – ділиться співачка. Медитація, духовні практики та прийняття ситуації як волі Всевишнього допомогли їй рухатися далі.

Самопізнання та пошук любові

Найочікуванішим відкриттям для співачки стало усвідомлення “сценарію самознищення” в її роду, що виражалося у надмірній праці та виснаженні. Вона також зрозуміла, що страждання сприймалося в її родині як норма. “Я зрозуміла, що цей сценарій потрібно зупинити”, – заявляє Валевська.

Співачка описує себе як “залізну жінку з серцем і живою душею”, яка поєднує силу та чутливість. Вона працювала над “синдромом рятівника” та перфекціонізмом, навчившись дбати про себе та не зважати на думку інших, якщо вона суперечить її принципам.

На запитання про рішення, про яке шкодує, Валевська відповідає: “Я вже не маю такого рішення, про яке постійно шкодувала б”. Вона намагається жити сьогоденням, фокусуючись на примноженні любові, вдячності та розумінні того, що справді має значення.