Аня Тейлор-Джой проти Римської імперії. Рецензія на фільм Фуріоза: Шалений Макс. Сага
В український прокат вийшов фільм Фуріоза: Шалений Макс. Сага — в якомусь сенсі приквел, в якомусь спін-офф до шедевру 2015 року Шалений Макс: Дорога гніву.
Приквел — тому що Джордж Міллер зняв кіно про молоді роки Імператриці Фуріози, яку в Дорозі гніву зіграла Шарліз Терон. Спін-офф — тому що ніякого Макса тут вже немає. Можливо, він повернеться в наступних фільмах серії. Й то, якщо студія Warner Bros. Pictures буде добре поводитись, а не затримувати виплати команді Міллера, як вона це робила у 2017-му.
В будь-якому випадку в фільмі Фуріоза: Шалений Макс. Сага 79-річний Міллер не розгубив жодного болтика, жодної підвіски та жодного карбюратора, й зняв захопливий авторський блокбастер про становлення найкрутішої кіногероїні сьогодення.
1. Сюжет
Події стрічки розгортаються за п’ятнадцять років до подій Дороги гніву. Маленька Фуріоза лізе на персикове дерево, що знаходиться у підніжжя гір, за якими ховається Зелене місце Багатьох Матерів — постапокаліптичний едемський сад десь посеред гір в Пустці. Мешканці саду зі зрозумілих причин тримають своє місцеперебування в таємниці, та персики занадто стиглі, щоб від них відмовитись.
Дівчина зриває один, другий, та не помічає, як поряд припарковуються міньйони Дементуса — військового лідера, який зі своєю зграєю безпритульних вештається Пусткою на мотоциклах в пошуках наживи.
Міньйонам вдається захопити Фуріозу та привезти її хазяїну. Матір дівчини відважно прямує за нею, та Дементус її вбиває. Відтоді у Фуріози починається нове життя в неволі, сповнене бажанням вижити та помститися найжорстокішим способом.
2. Виконання
Треба розуміти, що у випадку Джорджа Міллера найжорстокіший спосіб буде ще й найвигадливішим. Взагалі фільмографія австралійського режисера рясніє різноманіттям: Міллер знімав й феміністичного ухилу комедії про диявола, й сімейні фільми про поросят, й сімейні мультфільми про танцюючих пінгвінів, й навіть драму про пошук ліків від страшного генетичного відхилення. Складно посперечатися із тим, що режисер дивиться на світ під несподіваним кутом.
Втім, складно посперечатися й з тим, що, якби у далекому 1979 році Міллер не вигадав Шаленого Макса, його фільмографія могла б загубитися серед фільмографій інших талановитих, але підзабутих австралійців минулого. Цю небачену раніше суміш перегонів, аварій, травм, героїки на фоні гіпнотичних австралійських пейзажів після перегляду розбачити не вийде ніколи. Джордж Міллер — випадок точкового геніального візіонерства.
Той світ Шаленого Макса, який ми бачимо в Дорозі гніву та Фуріозі, почав вимальовуватись ще у третій частині саги 1985 року, де пару молодому Мелу Гібсону склала Тіна Тернер. Всі ці химерні топоніми та прізвиська на кшталт Тітонька Сутність, Мастер Бластер, місто Обмінівськ, місто Патронівськ і так далі почали з’являтися там разом із деталізованою фактурою міллерівського постапокаліпсису.
Технології відтоді пішли далі, й дивитися зараз в кінотеатрі Фуріозу — наче дивитися сон про страшне майбутнє Землі: ядерна війна та мізерна кількість ресурсів редукували цивілізацію до версії Володаря мух, де замість дітей дорослі, втім, поводяться вони все рівно як діти. Дуже жорстокі діти: фраза живі будуть заздрити мертвим екранізована Міллером дуже креативно. Перед нами взагалі дуже креативна версія постапокаліпсису.
І хоча Фуріоза чудово працює як окреме кіно, неможна забувати, що перед нами одна з двох частин історії, яка нарешті стала цілою. І нарешті став зрозумілим задум режисера.
З одного боку фільм Міллера про становлення героїні. В його трагічному світі воно також дуже трагічне. Шарліз Терон першою відобразила наслідки цього становлення: обличчя акторки відбивало одночасно приреченість, рішучість, інтелект, надію, тугу. У Фуріозі Аня Тейлор-Джой покаже, звідки це все взялося. Драматично тут Міллер не показав нічого нового. Трагедія, жага помсти, вміння виживати та характер, на якому все це тримається, разом із здатністю розгледіти гідну людину та закохатися у неї: режисер завжди був романтиком й завжди вмів оформити почуття. Власне, найсильнішою частиною, окрім візуальної, в його попередньому фільмі Три тисячі років туги була саме про почуття.
А найслабшою — драматизація всього іншого. На це Міллер іноді забиває. Фуріоза й близько не така розхлябана сценарно, як та стрічка із Тільдою Свінтон та Ідрісом Ельбою, але дещо тут режисер проговорює все ж таки швидше за свої фірмові перегони.
Втім, естафету Аня Тейлор-Джой перехопила впевнено. Вона як і Шарліз Терон вміє показати глибокі, начитані емоції без слів тільки своїм красивим, виразним обличчям невинного, втім, несподівано небезпечного оленя.
Перегони тут так само захопливі. Й під перегонами ми повинні розуміти битви. У Міллера люди б’ються на великих швидкостях за кермом транспортних засобів, в які вони вклали всю свою людську здатність до творчості. Буде трішки некоректно сказати, що перегони ці небачені – тому Міллер сконцентрувався й на інших аспектах свого світу — але з моменту виходу Дороги гніву пройшло 9 років, тобто щось точно підзабулось.
Та є у фільмі й інша метафізична лінія, якої можливо не було в попередніх частинах серії. В грудях стрічки Міллера поруч із серцем Фуріози б’ється й інше — серце біблійного міфу про повернення до раю, який ми самі ж спаплюжили. Бажання чистоти, до якої тут прагнуть усі: чиста вода, чиста кров, діти без мутацій. Фуріоза наче постає джерелом цієї чистоти, противагою всім іншим, та то ілюзія. Прозорливий режисер показує нам в героїні Тейлор-Джой не дуалістичність, не боротьбу добра та зла, а янгола, що пав з небес на землю, заплямував себе помстою та попри нестерпну тугу вже ніколи не повернеться до раю.
Пекло ми собі влаштували на землі – трішки по-стариганські промовляє нам Джордж Міллер й приклеює кумедний ніс-гачком до гарненького обличчя Кріса Гемсворта. Та продовжує філософствувати про людську природу та те, що їй врешті решт ближче: рай чи перегони? Питання риторичне. Відповідь зрозуміла.
Втім, якщо людству й судилося скинути маски та зайнятися тим, чим воно займається в Фуріозі та Дорозі гніву, то кращого янгола руйнування ніж Джордж Міллер нам все ще годі й шукати.
Фуріоза: Шалений Макс. Сага — вердикт NV
9/10
Римська імперія розпочинає гру та перемагає у дилогії Джорджа Міллера про імператрицю Фуріозу. Засвідчити шлях воїтельки в кінотеатрі – задоволення з нечастих в нашій сумній реальності.
Та й взагалі хочеться зробити окремий комплімент дідам режисури (Міллер, Скорсезе, Коппола, Манн, Скотт — список поки що можна продовжити), які відчувають цю саму реальність чіткіше за молодих та сміливіше про неї говорять.
Фуріоза: Шалений Макс. Сага
Furiosa: A Mad Max Saga
2024 рік
США, Австралія
Режиссер — Джордж Міллер
В головних ролях: Аня Тейлор-Джой, Кріс Гемсворт, Том Берк, Лейчі Гальм, Натан Джонс та інші.
