Ліцензія на управління небезпечними відходами в Україні: порядок отримання та вимоги у 2026 році

Хімічні відходи становлять небезпеку для ґрунтів, атмосферного повітря, поверхневих і підземних вод. Вони утворюються у промисловості, енергетиці, сільському господарстві, медицині, транспортній галузі, під час будівництва, технічного обслуговування обладнання та використання хімічної продукції.

Не всі хімічні відходи автоматично належать до небезпечних. Їхній статус визначають за кодами Національного переліку відходів та небезпечними властивостями. Тому перед оформленням дозвільних документів підприємству потрібно правильно класифікувати кожен вид відходів і визначити операції, які планується з ними здійснювати.

Офіційна назва документа, який часто називають «ліцензією на утилізацію відходів», – ліцензія на провадження господарської діяльності з управління небезпечними відходами. Вимоги до її отримання встановлюють Закон України «Про управління відходами» та Ліцензійні умови, затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 1278. Із 30 червня 2026 року діє оновлена редакція Ліцензійних умов з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України № 512. Чинні Ліцензійні умови передбачають подання документів до Міністерства економіки, довкілля та сільського господарства України.

Детальну інформацію про юридичний супровід та порядок отримання ліцензії на управління небезпечними відходами можна отримати в адвокатському об’єднанні Zigma.

Кому потрібна ліцензія на управління небезпечними відходами

Ліцензуванню підлягає не сам факт утворення небезпечних відходів, а провадження визначених законом господарських операцій. Ліцензія потрібна суб’єктам господарювання, які здійснюють:

комплекс операцій зі збирання та оброблення небезпечних відходів;
збирання і зберігання небезпечних відходів для подальшого експорту з метою оброблення або видалення;
операції з відновлення або видалення небезпечних відходів, передбачені отриманою ліцензією;
діяльність за конкретними кодами небезпечних відходів, зазначеними у ліцензійному переліку;

Утворювач відходів не завжди повинен отримувати таку ліцензію. Закон дозволяє приймати та зберігати відходи без ліцензії, якщо протягом одного року їх передають суб’єкту, який має ліцензію на здійснення комплексу операцій з управління небезпечними відходами. Водночас підприємство повинно вести облік і подавати передбачену законом звітну інформацію через інформаційну систему управління відходами. Такі винятки прямо передбачені статтею 44 Закону України «Про управління відходами».

Ліцензійні умови з управління небезпечними відходами не поширюються на їх перевезення. Для комерційного перевезення небезпечних вантажів та відходів автомобільним транспортом може знадобитися окрема транспортна ліцензія.

Порядок отримання ліцензії на управління небезпечними відходами

До початку ліцензування потрібно встановити коди відходів, обрати операції з відновлення або видалення та перевірити відповідність виробничого майданчика технологічним вимогам. Подання заяви без підготовленої матеріально-технічної бази не дає права розпочинати діяльність.

Процедура складається з таких етапів:

Визначення переліку небезпечних відходів за Національним переліком та кодами Базельської конвенції.
Вибір операцій зі збирання, відновлення або видалення відходів.
Підготовка приміщень, обладнання, контейнерів, систем контролю, вантажно-розвантажувальної техніки та засобів аварійного реагування.
Розроблення технологічних регламентів для кожної заявленої операції та виду відходів.
Отримання дозвільних документів, необхідних для конкретного об’єкта та технологічного процесу.
Подання через платформу «ЕкоСистема» заяви про перевірку відповідності матеріально-технічної бази.
Проходження перевірки уповноваженими посадовими особами органу ліцензування.
Подання заяви про отримання ліцензії та документів, передбачених Ліцензійними умовами.
Отримання рішення органу ліцензування та сплата встановленого адміністративного збору.

Заяви про перевірку матеріально-технічної бази подають виключно в електронній формі через інформаційну систему управління відходами – модуль платформи «ЕкоСистема». Відповідний електронний сервіс працює з 3 березня 2026 року, про що повідомило Міністерство економіки, довкілля та сільського господарства України.

Строк проведення перевірки матеріально-технічної бази не може перевищувати 20 робочих днів із дня надходження заяви, а безпосередня тривалість перевірки – двох робочих днів. Після підтвердження відповідності підприємство подає ліцензійний пакет. Рішення про видачу ліцензії або відмову приймають протягом 10 робочих днів після отримання заяви, якщо її не залишили без руху через недоліки. Разова плата за видачу ліцензії становить один прожитковий мінімум для працездатних осіб, чинний на день ухвалення рішення.

Документи для отримання ліцензії

Перелік документів залежить від заявлених відходів, операцій, обладнання та особливостей виробничого об’єкта. Базовий пакет охоплює:

заяву про отримання або розширення ліцензії;
відомості про матеріально-технічну базу;
технічні паспорти обладнання та документи, що підтверджують право власності або користування;
відомості про місця провадження господарської діяльності;
документи на право власності або оренди виробничих приміщень і територій;
відомості про наявні документи дозвільного характеру;
перелік небезпечних відходів із відповідними кодами;
перелік заявлених операцій з відновлення або видалення відходів;
ситуаційну карту-схему виробничих площ і місць зберігання;
технологічні регламенти для кожної операції;
повідомлення про результати ідентифікації об’єкта підвищеної небезпеки;
план локалізації та ліквідації аварій, якщо об’єкт внесено до відповідного державного реєстру;
відомості про доступність місць провадження діяльності для осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп;
відомості про відсутність контролю або торговельних відносин із резидентами держави-агресора;

Якщо підприємство збирає та зберігає небезпечні відходи для подальшого експорту, додатково подають нотаріально посвідчений договір між експортером і особою, відповідальною за їх оброблення.

Висновок з оцінки впливу на довкілля не є універсальним документом для кожного заявника. Він потрібен у випадках, коли запланована діяльність підпадає під дію Закону України «Про оцінку впливу на довкілля». Для здійснення операцій з оброблення відходів підприємству також необхідний окремий дозвіл. Залежно від технології можуть знадобитися дозвіл на викиди, інтегрований довкіллєвий дозвіл та інші документи природоохоронного характеру.

Причини відмови у видачі ліцензії

Орган ліцензування перевіряє не лише правильність заяви, а й фактичну готовність підприємства працювати з небезпечними відходами. Підставами для негативного рішення можуть стати:

неповний комплект документів або незаповнені обов’язкові поля;
недостовірні чи суперечливі відомості;
неправильні коди відходів або операцій;
відсутність документів на обладнання, приміщення чи земельну ділянку;
невідповідність матеріально-технічної бази технологічним вимогам;
розбіжності між технологічним регламентом, дозволами та заявленими операціями;
відсутність необхідного дозволу на здійснення операцій з оброблення відходів;
заявлення відходів або потужностей, які не охоплені висновком з оцінки впливу на довкілля;
невиконання кадрових, організаційних або безпекових вимог;

Помилки, виявлені до подання заяви, зазвичай можна усунути без повторного проходження всієї процедури. Саме тому юридичний і технічний аудит до перевірки матеріально-технічної бази має практичне значення.

Юридичний супровід отримання ліцензії

Адвокатське об’єднання Zigma супроводжує підприємства на всіх етапах ліцензування. До комплексу послуг входять:

консультація щодо необхідності отримання ліцензії;
класифікація відходів і визначення ліцензованих операцій;
перевірка матеріально-технічної бази та дозвільних документів;
підготовка заяв, відомостей, схем і ліцензійного пакета;
правовий аналіз технологічних регламентів;
супровід перевірки матеріально-технічної бази;
подання документів через платформу «ЕкоСистема»;
комунікація з органом ліцензування;
усунення зауважень і супровід оскарження відмови;

Юридичний супровід не замінює обов’язку підприємства виконати технологічні та екологічні вимоги й не може гарантувати рішення державного органу. Він допомагає заздалегідь виявити невідповідності, правильно сформувати пакет документів і скоротити ризик залишення заяви без руху або відмови у видачі ліцензії.