Гарантія рівності: Інститут реєстрованих цивільних партнерств – що це та як працює у світі

Цивільне партнерство в Україні: Шлях до юридичного визнання стосунків

Питання запровадження інституту реєстрованих цивільних партнерств в Україні набуло особливої гостроти з початком повномасштабної війни. Це пов’язано з нагальною потребою у юридичному захисті для пар, які проживають разом як сім’я, але не мають можливості офіційно оформити свої стосунки. Спеціаліст з прав людини Святослав Шеремет пояснює, що таке цивільні партнерства, які права вони можуть надавати та яке значення матимуть для українських пар, незалежно від їхньої статі.

Міжнародний досвід: від шлюбу до партнерства

Сімейний кодекс України визначає шлюб як союз між чоловіком і жінкою, що створює певні перешкоди для легалізації одностатевих партнерств. Проте, як свідчить міжнародний досвід, це не є непереборною перешкодою. У Канаді, наприклад, використовується поняття “цивільний шлюб”, яке визначається як законний союз двох осіб, що виключає одночасне перебування в іншому шлюбі. Австралія та Франція також мають гендерно-нейтральні визначення шлюбу, які допускають союзи як різностатевих, так і одностатевих пар. Іспанія та Аргентина пішли ще далі, встановивши, що умови та правові наслідки шлюбу є однаковими незалежно від статі подружжя.

Україна могла б перейняти досвід цих країн, визначивши шлюб як “сімейний союз двох повнолітніх осіб, зареєстрований або визнаний у передбачений законодавством спосіб”.

Реєстровані цивільні партнерства: права та можливості

На сьогоднішній день одностатеві шлюби легалізовані у 39 суверенних державах. Інститут реєстрованих цивільних партнерств, який надає парам, що не перебувають у шлюбі, певні юридичні права та обов’язки, також функціонує у багатьох країнах. Назви цих форм партнерства різняться: зареєстровані партнерства, громадянські союзи, “пакти цивільної солідарності”.

У Франції, наприклад, “пакт цивільної солідарності” (PACS) є договором, укладеним двома повнолітніми особами для організації їхнього спільного життя. У Чорногорії “життєве партнерство” визначається як юридично врегульована спільнота сімейного життя двох осіб однієї статі. Нідерланди та Угорщина також мають механізми реєстрації цивільних партнерств. Грецьке законодавство передбачає “симфоно-симбіозис” – угоду двох повнолітніх осіб, незалежно від їхньої статі, яка врегульовує їхнє спільне проживання.

Обсяг прав, що надаються цивільними партнерствами, варіюється від країни до країни. У деяких випадках вони майже повністю збігаються зі шлюбом, в інших – надають менший перелік прав. Однак, для ЛГБТ+ людей, які часто стикаються з дискримінацією, запровадження цивільних партнерств стало б значним кроком до забезпечення рівності. Це особливо актуально для військовослужбовців ЛГБТ+, які потребують юридичного захисту у разі нещасних випадків або смерті. Ізраїль та Велика Британія вже мають механізми, що надають статус “визнаних громадськістю як пара” або “офіційно визнаних довготривалих партнерських стосунків” для одностатевих пар загиблих військовослужбовців.

Перспективи для України

Впровадження інституту реєстрованих цивільних партнерств в Україні є цілком реалістичним за умови наявності політичної волі. Це не суперечить Конституції, а навпаки, сприятиме виконанню умов Європейського Союзу щодо рівності та недискримінації. Рішення Європейського суду з прав людини у справі “Маймулахін і Марків проти України” зобов’язує Україну запровадити механізм визнання партнерських стосунків між особами однієї статі.

Вже існують законопроєкти, що пропонують запровадити реєстровані цивільні партнерства та визнавати іноземні партнерства. Це свідчить про поступовий рух України в напрямку до більшої юридичної захищеності для всіх пар. Однак, модернізація самого інституту шлюбу, який базується на застарілих моделях, також є необхідною для відповідності сучасним сімейним відносинам.