Одіссея цивільного. Рецензія на воєнну драму режисера Валентина Васяновича Відблиск
В український прокат вийшов фільм Відблиск — потужна воєнна драма та п’ятий художній фільм українського режисера, сценариста, оператора Валентина Васяновича.
Світова прем’єра стрічки відбулася в рамках основного конкурсу Венеційського кінофестивалю, куди суто українське кіно потрапило вперше.
Сталося це завдяки перемозі попереднього фільму Васяновича Атлантида в тій же Венеції, тільки в секції Горизонти. В тій також воєнній драмі режисер фантазував про недалеке майбутнє, коли війна закінчилася й настав час шукати тепло поміж мертвих тіл. Фільм Відблиск було знято в 2021-му, й звітує він про речі станом на тоді, на минуле. Втім, призма повномасштабної війни не випалила жодного із сенсів, закладених у стрічку Васяновичем. Навпаки, більш сфокусоване та актуальне кіно зараз знайти важко.
1. Сюжет
Цивільний хірург Сергій живе в Дніпрі та працює в шпиталі. Намагається рятувати життя. Не завжди успішно. В нього є колишня дружина та донька Поліна. А ще друг Андрій — військовий. Він за сумісництвом новий коханий колишньої дружини.
Як і будь-яка людина із сумлінням Сергій періодично задумується про армію. Й одного дня таки наважується піти у військо. Карта йому там випадає не дуже добра: чоловік потрапляє в полон у відому донецьку катівню, яку росіяни зробили на базі арт-центру Ізоляція.
Карта, звичайно, не дуже добра, але не найгірша: Сергія обмінюють й він повертається до цивільного життя. Втім, досвід, який він отримав у полоні, просто так, тихенько, на його душу не ляже.
2. Виконання
Фільм Відблиск відкривається сценою у пейнтбольному клубі. Колишня дружина Сергія разом із його другом та своїм новим коханцем Андрієм допомагають Поліні вдягнути перед захопливою атракцією захисний костюм. Через хвилину підходить Сергій, вітає доньку з днем народження, а потім відходить з Андрієм в бік, де обидва випивають з нагоди свята та говорять про те, як все погано на фронті. Росіяни підігнали техніку. На задньому плані тим часом розгортається кольоровий бій, в якому бере участь купа дітлахів.
Створюється наглядний контраст: розмови про справжню війну на фоні війни іграшкової. Перший сплеск потужного символізму. Наші діти так само будуть воювати за свою свободу? Скільки ще триватиме іграшкове цивільне життя, поки не перетвориться на справжнє військове?
Здається, друге питання лунає в голові Сергія з кожним днем із все більшим резонансом.
Той факт, що деякі художні фільми, які були зняті тоді в іншому житті виходять у прокат зараз, викликає логічне питання: «Чому саме зараз?». У випадку із Відблиском все більш менш просто. Після світової прем’єри в 2021-му в Венеції фільм мав вийти в широкий український прокат у 2022-му, та сталася повномасштабна війна. Було, м’яко кажучи, не до прокату.
Залишимо в стороні бізнесові причини випуску фільму Васяновича в травні 2024-го — можливо настав оптимальний слот в графіку релізів компанії Кіноманія — втім, важко не здригнутися від того, наскільки доречно та логічно Відблиск виглядає в прокаті саме зараз під час загострення на фронті та напередодні набуття чинності закону про мобілізацію.
Адже шлях нашого героя, Сергія, починається саме з роздумів про похід в армію. З багатогранного запитання: «Де я буду ефективніший?». Кінематограф Васяновича статичний тільки на перший погляд. Драматично тут все пояснюється абсолютно чітко, іноді навіть занадто хрестоматійно. Й питання Сергія відпадає само собою, коли в нього не виходить врятувати військового, якого довго везли з фронту. Значить, можна спробувати йому як лікарю втрутитись раніше. Значить таки армія?
Режисер не поспішає. Він співчутливо дає зрозуміти, що зробити цей перехід з одного стану в інший, з цивільного у військовий, важко. Сцена з платівками в квартирі Сергія саме про те, як складно залишити свій сталий комфорт та проміняти його на холод та ризик. Відпустити ілюзорний контроль над власним життям й поринути у неконтрольоване й вже не зовсім своє буття на війні. Втім, здається Сергію зовсім набридло спостерігати за війною зі сторони й зробити крок він наважується. Що стає тільки початком його шляху.
Полон, в який потрапляє чоловік, знаменує кульмінацію втрати того самого контролю. Тут ми побачимо те, що для багатьох станом на 2021 рік було незвичним, а зараз є завченим. Психопат-ФСБшник закатовує полонених до смерті (привіт справжньому обличчю Кремля), раби-росіяни мріють про автівку (привіт ладоотримувачам), крематорій захований в фурі із написом Гуманітарна допомога (привіт миротворцям, які не починають, а закінчують війни). Символізм міксується із фактажем.
Повернувшись додому Сергій першим ділом зашторює раніше завжди відкрите вікно. Платівок він також не торкається. Починається інший етап посттравматики та адаптації. А сам фільм набуває містичних елементів.
Васянович вміє надавати практичним речам символічного змісту. В Атлантиді, наприклад, прийом із тепловізором в поствоєнній, постапокаліптичній реальності набув зовсім іншого значення, ніж під час, власне, війни. З його допомогою у фільмі шукали тепло душевне. Чи лишилося воно? Наче питав режисер. Й відповідав сам собі: лишилося.
У фільмі Відблиск додаткового сенсу набуває вікно як точка переходу з одного стану в інший. З життя в смерть. Зі свободи в полон. З цивільного у військове. Якщо в першій частині Сергій робив ці переходи в односторонньому порядку, то в другій — йому постукали з іншої сторони. Лікар, хірург — людина практична: переживши страшний досвід звертається до тем, про які можливо раніше й не думав.
Ці брессонівські духовні пошуки втілилися в найсильнішу сцену фільму: Сергій намагається віднайти втрачений зв’язок із донькою, яка переживає за зниклого, а насправді померлого Андрія; обидва сидять на вулиці, розпалюють вогнище, щоб віддати йому тільце птаха, який врізався у вікно квартири Сергія, переплутавши відблиск зі справжнім небом, та порівнюють буддистську та християнську концепції зв’язку душі та тіла. Обидва, таким чином, символічно прощаються із знайомою людиною й пробують встановити новий діалог в голові з чимось вищим, й через це вийти з темряви.
А ще вони відновлюють зв’язок із один одним, із колишньою сім’єю. Цей момент здається натягнутим по відношенню до Андрія, втім, посперечатися із його терапевтичністю важко. Сергій повертається до життя через повернення до сім’ї. У Васяновича взагалі люди несвідомо тягнуться один до одного й знаходять розраду в тому теплі, яке розділяють. Решта, натякає режисер, якось влаштується.
Відблиск — кіно конкретне, та в той же час споглядальне. Знайомий стиль Васяновича із довгими статичними кадрами, в рамках яких діють герої, а ми за ними спостерігаємо й, користуючись паузами, розмірковуємо про видимі та невидимі драматичні зв’язки, тому тільки сприяє. Таких тривалих сцен тут буде багато. Й не всі вони приємні. Та, якщо постійно відвертатися, життя повноцінно не проживеш. І нічого про нього не зрозумієш.
Відблиск — вердикт NV
9/10
Всі ветерани колись були цивільними. Цей перехід з одного стану в інший та його наслідки Валентин Васянович показав кінематографічно виразно, драматично сухо, заздалегідь влучно. Режисер відчув багато моментів, які були актуальними тоді для небагатьох, а зараз важливі для всіх.
Й в тому факті, що фільм було знято в 2021-му, а вийшов він зараз, є додатковий важливий сенс: Відблиск, як і деякі інші подібні відтерміновані стрічки (Я і Фелікс), зшиває два різні стани українського суспільства у двох різних історичних періодах у єдине історичне полотно.
Відблиск
2021 рік
Україна
Режиссер — Валентин Васянович
В головних ролях: Роман Луцький, Ніка Мислицька, Надія Левченко, Андрій Римарук, Ігор Шульга.
